Скадовськ. Тост з шоколадом, або як пройти чорну смугу життя.

Як швидко летять роки, як непомітно перегортаються листки календаря складаючи дні, неділі, місяці у життєву скриньку років.

За святковими столами ми зайняли місця своїх батьків, наші діти наші місця...

Компанії завжди майже одні й ті самі, люди знайомі один з одним вже багато часу, а роки просіяли нас через густе сито життя. Життя нікуди не дівається, воно живе.

Ми їдемо на ювілей.

Ми докотились до ювілеїв і їдемо до куми, то святе діло! Подарунки, квіти..., самі причепурились, дома все переробили, бо ювілей як гарне весілля одним днем не обійдеться, а тост шукати та вчити... отож то, краще придумати.
Останній штрих.

Стаємо біля магазину за цукерками, а там шо-ко-лад... стою, довго стою... і хочу купити. Уявляю як шурхотить "золотко", як пахне, як благородно тріщить шоколадна плитка...ну ви знаєте. Не знаю навіщо, але хочу, і тут я придумую тост, бо хочу ті шоколадки так, що аж голова починає щось придумувати. Беру дві. Одну білу пористу, бо вона широченька хоч і важить ті ж самі 100 грамів. А другу чорну, саму чорну і саму тонку з усіх, які можна було вибрати. Шоколад взяла, а тост ще не придумала хоч і розумію що буде про білу і чорну смугу. Купила одну листівку з Гапчинської, а передивилась з задоволенням усі інші, розрахувалася, їдемо, думаю...

Маємо життя яке завжди смугасте. Це аксіома. Від чого залежить ширина тих смуг, густота кольорів і як правильно по ньому йти? Уздовж, чи впоперек? Як краще? Як легше перейти ті чорні смуги?...

Вручаю ювілярці свої шоколадки, білу і чорну. До білої додаю найщиріші вітання, а чорну пропоную розділити серед друзів, так і шоколадка ця закінчиться швидше, і йти по цій життєвій смузі буде легше. Все як у житті...

Ми потім і білу розділили, ми вже все розуміємо, ми скуштували дещо у житті...

Ось так і вийшов у мене тост, про життя і з двома шоколадками.

Беріть будь яку аксіому життя і діліть її з друзями. Чорна смуга закінчиться швидше, а білою будете насолоджуватись довше. Аксіома.