Скадовськ. Пошта св.Миколая працює на відмінно.

У Скадовську є люди які все життя залишаються дітьми.
Так сталося, так буває, ну що поробиш. говоримо ми та розводимо руками.  Може дійсно, нічого не можна зробити? Може, але так хочеться, щоб у таких особливих дітей та їх батьків була надія. "Надія" -  Скадовський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Сьогодні до "Надії" завітали представники відомого у місті "Клубу Любителів Скадовська" та передали директору закладу, пані Наталі, чарівні пряники- "миколайчики", з часточкої любові, добра та надії від усіх майстринь нашого клубу.

Від того,  як ми ставимось до незвичайних людей яким важко пристосуватися до нашого світу, які просто по іншому його сприймають, залежить і рівень нашої культури, і цивілізованість суспільства та навіть те які ми батьки і чи можемо виховати своїх дітей так, щоб за них не було соромно у майбутньому.    

Якщо у давні часи люди з фізичними та розумовими вадами практично не мали шансу на життя, то зараз у них є "Надія", є люди які їм допомагають та про них піклуються, розуміють та підтримують їхніх батьків.

І зовсім не дивно, що верениця зимових свят починається з 3 грудня - міжнародного Дня інвалідів. Це, звичайно ж не свято, а привід ще раз звернути увагу суспільства на людей яким наша увага, доброта та чуйність потрібні у першу чергу. Вони повинні відчувати в нас надію та любов, мати можливість жити серед гарних людей та мати вірних друзів. 

Ми перед Богом, всі рівні.

  

Скадовськ. Помічники святого Миколая.

У ці передсвяткові дні, Святий Миколай зі своїми помічниками - ангелами, випікає печиво для дітей. Печива повинно вистачити для всієї малечі планети, щоб прокинувшись кожен хлопчик чи дівчинка знайшли у себе під подушкою святковий подарунок - пряник "миколайчик"!

Роботи у Миколая дуже багато, він ледве встигає все переробити, тож ми вирішили йому допомогти, щоб наші юні скадовчани не залишились без подарунків, а батьки не забули, що мрії дітей повинні здійснюватися.
На цей раз ми зібралися в кафе "Citadella" де за дорученням св.Миколая виготовляли чудові пряники - "миколайчики".

Ми працювали, відпочивали та робили гарну справу. 

Для початку заварили нашої шипшини, класичного чорного чаю та єгипетської екзотики і приступили до роботи.

Керувала всім дійством шеф-кухар "Citadella" - пані Олена. Ми вже з нею гарно знайомі по "Смаженому бичку" та по прийому з нагоди Дня міста. Оленчині бички, на святі, були найоригінальнішими та найсмачнішими, що значить одна назва - "Бичок по- скадовськи. Філерований, маринований традиційними українськими спеціями та смажений з апельсиновим фламбе."О!

Зараз про пряники від Олени. Ось складові наших "Миколайчиків":
Тісто:

Цукор - 2 склянки
Вода - 1 склянка
Розпушувач або сода з оцтом.
Спеції - кориця, гвоздика (базові складові)
Маргарин - 15 гр.
Мука - 1-1,2 кг.

Глазур:

Цукор - 2 склянки
Яйце - 4 шт. (білки)
Харчові барвники.

На тихому вогні розчинити цукор з водою, поки розчин не набуде світло-коричневого кольору. Додати вершкове масло або маргарин, розпушувач, або соду з оцтом.
Додати до сиропу мелену корицю, гвоздику, кардамон, імбир (краще сушений з пакетику) та маргарин, муку. Вимісити тісто та залишити на 2-6 годин.
                                        
Секрети від Олени:
- тісто виходить достатньо туге, тому перед розкатуванням можна його нагріти у мікрохвильовій печі, 1-2 хвилини.
- якщо додати у тісто перець чорний, червоний та паприку, вийдуть пікантні пряники з перчинкою. (Нам дуже сподобались).
Далі всі приступили до творчого процесу. Дорослі і діти озброїлися олівцями, ножицями та картоном.

Малювали та вирізали сніговиків, чобітки, зірочки, будиночки, сани, півників, ялинки, іграшки...все на що була здатна наша фантазія.

Творчий процес кипів, захвачував та заворожував.

Далі трафарети переміщали на розкатане тісто та дуже обережно вирізали майбутні пряники.

І діти і батьки працювали разом, робили одну роботу. Всі були і дорослими і дітьми одночасно.



Дорослим навіть було чому повчитися у юних помічників св.Миколая.

Якщо матусі вирізали нехитрі фігури, зрозумілі і нескладні, то Нікіта зробив цілу долоню. Каже, що у нього багато друзів і вона йому знадобиться для привітань-куштувань.



Робота кипіла.





Почали з'являтися перші витвори мистецтва.

Будиночок від Назара та ялинка.

Олена, супер кухар! Поки ми займалися "миколайчиками", вона зробила та спекла гарнющу піцу Кальцоне.

Ми вже домовились про наступний майстер клас.

Неймовірно захоплюючий та відповідальний процес приготування різнокольорової глазурі

та нанесення її на вироби. Глазур для малювання та глазурування, між іншим, відрізняється.

Рукавичка.

К.Маркс виявився правий коли писав про переваги розподілу праці та розвиток вузькопрофільних спеціальностей. Ми до цього дійшли самі, розділились на два цехи - вирізання

та декорування. Робота значно прискорилась. Ми набираємося досвіду.

До діла стали і великодні прикраси

Діти приймали саму активну участь у роботі. Вони встигали все: малювати, вирізати, розкатувати тісто, розфарбовувати пряники, куштувати їх, складати пазли, приймати участь у змаганнях, розгадувати ребуси, грати на піаніно...втомитися та зарядитися енергією. 

Відомий скадовський блогер пані Ольга Вологжаніна прийняла активну участь у приготуванні пряників та їх розмальовувані. Перші пряники були саме Ольжині,

акуратні та веселі.

Вони зразу потрапили на стіл до найвибагливіших цінувальників солодощів - наших дітей.

Оцінили вони на "12" і пиріг від пані Вікторії Керекелиці з яблуками та карамеллю.

Декорування та прикрашання мабудь самий захоплюючий етап роботи.

коли невиразне та безіменне печиво перетворюється у святкові пряники - "миколайчики"



які втілюють в собі всі мрії дитинства та надію у майбутнє, довіру батькам та віру в Бога.

Святий Миколай та ми залишились задоволеними роботою та результатом.

Так торкаються дитинства...

Скадовськ. Цікаве життя не звалюється з небес, а робиться активними людьми.

Минулими вихідними у приміщенні Скадовської міської ради відбувся дуже цікавий та корисний захід - тренінг по програмі Британської Ради для громадян, які готові діяти!
У Скадовськ з'їхались молоді люди з Н.Каховки, Херсону, Брильовки, Любимівки, Новомиколаївки і звичайно ж скадовчани.

Організатори та керівники тренінгу зразу попередили, що на протязі всіх трьох днів ми бутемо грати в ігри та пити каву. Артем Костюченко та Олександр Харчиков розповіли про себе, з чого починали вони самі і чого досягли. Артем, наприклад, перші свої тренінги організував та провів для ниших депутатів, після чого написав проект та отримав ресурс для подальшого развитку громади і втілення у життя своїх мрій. Олександр, як виявилось, неодноразовий учасник та призер різноманітних конкурсів з картографії, один з кращих картографів України, а ще він знатний фотограф.

Перезнайомились і ми. Як і обіцяли хлопці, виключно в ігровій формі, з мікрофоном- фломастером, через кілька хвилин ми знали один про одного майже все, знали про діда, батька та сусідів. Серед нас виявились: вихователі, психологи, підприємці, бібліотекар, медпрацівник, байкер, представники комунальних установ, чиновники, депутати..., всі активні люди.

З Новомиколаївки приїхала ціла команда активних та енергійних дівчат. Вони чітко знали чого хочуть, навіщо їм гранти, хто і як буде втілювати їх у життя.

Всі визначились зі своїми ідеями, необхідними рисами та навичками, записали їх та розмістили на імпровізованій мішені та стенді розмежувавши та виділивши різнокольоровими стікерами для  візуального сприйняття та оцінки досяжності мети.

Для початку таке завдання виявилось і простим і складним одночасно, тож виконавши його учасники проекту отримали не аби яке задоволення. Це був тільки початок...

Кілька слів про Новомиколаївку. 

Команда приїхала згуртована, націлена на кінцевий результат, здатна мріяти, фантазувати. реально оцінювати свої сили та зацікавленність новомиколаївської громади у втіленні їхнього проекту в життя.

Пані Інна та пані Наталя - працівники сільського дитсадка, завідувач та медпрацівник. Вони дуже хочуть розвивати свій садочок, втілювати нові методи викладання з застосуванням природничих програм, виховувати здорових та впевнених у собі людей. Пані Вікторія - бібліотекар, вона вже має досвід у написанні програм та отриманні грантів. хоче далі працювати у цьому напрямку та розвивати бібліотечний ресурс села завдяки новим можливостям та отриманим знанням. 

Пані Олена дуже активна людина, здатна "гору зрушити з місця", приймала участь у всіх презентаціях та була основним доповідачем з усіх проектів своєї команди.  

Лідер та командний гравець одночасно, швидко визначається з пріоритетами, оцінює ризики та вміє відстояти свою та командну точку зору,

Дівчата працювали над своїм, дуже цікавим, проектом розвитку сільського парку, з розміщенням у ньому різних зон відпочинку. Проект виглядав цілісним та бездоганним, але нові знання з картографії, застосування методу Уолта Діснея, інших хитрощів оцінки фінансових та ресурсних можливостей мали на команду свій вплив. Новомиколаївці миттєво зорієнтувалися та внесли до проекту зміни, були запропоновані більш дешеві та екологічні матеріали, метал замінили деревом та навіть лозою, зробили акцент на залучення до роботи якомого більшої кількості односельців, батьків дошкільнят, школярів та навіть релігійних конфесій, за рахунок чого зменшили можливість руйнування та нищення парку. Додатково внесли у проект місця для патріотичного та національного виховання дітей та громади ну і не забули про бабусь.

 Майже всі ці дні ми займалися по 7-8 годин, мрії стали досяжнішими, а шляхи втілення їх у життя реальними. Ми дійсно грали, пили каву, ласували піцу, спілкувалися, говорили компліменти та вчилися грати у команді.  Кожен з нас став, на крок, блище до своєї мрії та ми всі мали результат.

Скадовськ. Землю маємо? Чи, типа маємо?

Ми, про коррупцію та дерибани говоримо, ми пишемо, ми знімаємо та показуємо відео... , а ЇМ на це насрати з високої вежі.

Ось навіть депутат Херсонської обласної ради, наш Володимир Куріков, під час пленарного засідання облради звернув увагу депутатів на те, що протягом 2015-2016 років відділом Держгеокадастру у Скадовському районі Херсонської області, було передано у власність громадянам, 158 земельних ділянок розташованих у межах прибрежної захисної смуги Джарилгацької затоки, що порушує низку законодавчих актів України та статей Земельного Кодексу.

Виступ В.Л.Курікова. https://www.youtube.com/watch?v=QM5UTLTd2cM&feature=youtu.be

Володимир Львович направив до Херсонської обласної прокуратури запит, що до цього правопорушення та отримав відповідь, що 22,08,2016 у єдиний державний реєстр досудових розслідувань було внесено відомість про допущену службовими особами службову небдалість, яка привела до вибуття з державної власності та власності громади всієї земельної ділянки.

Ось так просто. Чиясь "недбалість" і у громади відтяпали чималий шмат землі.
Уявляєте, якби звичайний громадянин вчинив недбалість такого масштабу. Що було б ? Моральний та фінансовий тиск, суди-пересуди, ганьба, "стыд и позор".

Тут, все цивільно, все як у закоханих - ай яй яй, ой йой йой...ну нічого, все минеться, ти не бійся, я тебе люблю бо хочу...ще. Чи землі, чи може чогось іншого. Любов однако.

А ми, про коррупцію говоримо, пишемо, знімаємо та показуємо відео...

Скадовськ. Сільське господарство. Нехай Канари та Багами не будуть недосяжною мрією.

Минають часи, події та люди розчиняються у вирі історії, залишаючи нам лише спогади та можливість подумки перегорнути приємні сторінки нашого життя.
Так, колись відомий на всю Херсонщину  колгосп "Радянська Україна" відійшов у минуле, люди знайшли собі нові заняття та  пристосувались до нинішніх часів.

Про колег, колектив, про...те життя, нагадують лише фотокартки та рецепти, бережно збережені поміж старих, жовтих сторінок записної книжки.

Ось, наприклад пані Тетяна завжди була весела та винахідлива, одна з перших у місті опанувала комп'ютерну техніку, була солідним та поважним бухгалтером дуже важливого у колгоспі відділу. Зарплата, відпустки, лікарняні - все було в її руках.  

Зараз Тетяна Іванівна авторитетний продавець у м'ясному павільоні скадовського ринку. І на перший погляд дуже серйозна і солідна жінка, але я ж знаю - достатньо їй сказати комплімент, або звернути увагу на зачіску, новий светр чи просто згадати кілька історій з колгоспного життя , і посмішка вам гарантована.

Сьогодні над її прилавком висить свинячий хвіст, і знаєте як він називається? Мікрофон ...якоїсь ради. Хочете щось сказати, ідіть до мікрофону. Вас почують.
Раніше пані Тетяна полюбляла оперу та театр, поки не з'їздила до Києва і не сходила на "Шукачів перлин". Тут, каже, любов пройшла як тії помідори...з оселедцем.  Мріє попасти в оперету...
Ще вона вважає, що їй пасує бути серьозною і поважною, а я кажу - ні, веселою і усміхненою. Будете на базарі, скажіть їй як краще.
Зараз життя "на посьолку" не б'є клюем як у минулі роки, рідко проїде якесь авто, все більше велосипеди. А трактор чи інша спеціальна сільськогосподарська техніка майже рідкість.

Саме на цій вулиці, яка раніше вела до ферми №1, колгоспного току, їдальні, автогаражу та інших стратегічних об'єктів, живуть ось ці дві гарні господині - пані Люба та пані Галина.

Любов Семенівна працювала у колгоспі завідуючою відділом кадрів. Тож, розумієте, всі останні новини, події і навіть плітки стікалися до Семенівни широкою рікою, а от не витікали нікуди. Все що прийшло, у відділ кадрів, тут і залишалось.
Зараз пані Люба шикує на пенсії, їздить на Мальдіви та Багами, а гроші, ті що залишаються з пенсії переводить в офшори.
Пані Галина ( та, що махає руками). Переїхала до Скадовська після Чорнобильської аварії, спочатку працювала статистиком, а потім бухгалтером матеріального відділу. Будівництво, матеріали, товари повсякденного вжитку, посуд... Дуже серьозний відділ, дуже серьозний  бухгалтер. Вони і зараз, будучи вже на пенсії працює за фахом. Думаєте це вона мене вітає? Якраз, кричить, що якщо буду їх знімати нарахує мені о-о-о-сь такі податки. Вона може.
Корова, кури, гуси, діти, онуки, чоловік... а так хочеться на Каріби...
Ось саме і Любин чоловік - пан Ігор. Віртуоз та знавець "чистейшего русского языка упрощенного до неузнаваемости". Ну може Афіногенович загнути, всі знають.

Останні роки "посьолок" живе тихим, розміреним життям. Колгоспу вже давно немає, землю та майно розпаювали та роздали, а люди все одно займаються сільським господарством - хтось для себе, хтось заради бізнесу , хтось  просто по інерції.

У ці прохолодні листопадові дні, коли на городах все прибрано, в комори складені запаси на зиму, а на вулиці темніє рано, мої колгоспники виходять на вулицю, чекають своїх корів та згадують минулі роки, колгоспне життя, планують майбутнє, яке так чи інакше, пов'язане з сільським господарством і тільки  мріють про Канари та Багами.  

Зі святом Вас, колишніі та нинішні працівники сільського господарства!
Нехай Канари та Багами не будуть недосяжною мрією.
Здоров'я Вам, та гарних здобутків.