Скадовськ. Тост з шоколадом, або як пройти чорну смугу життя.

Як швидко летять роки, як непомітно перегортаються листки календаря складаючи дні, неділі, місяці у життєву скриньку років.

За святковими столами ми зайняли місця своїх батьків, наші діти наші місця...

Компанії завжди майже одні й ті самі, люди знайомі один з одним вже багато часу, а роки просіяли нас через густе сито життя. Життя нікуди не дівається, воно живе.

Ми їдемо на ювілей.

Ми докотились до ювілеїв і їдемо до куми, то святе діло! Подарунки, квіти..., самі причепурились, дома все переробили, бо ювілей як гарне весілля одним днем не обійдеться, а тост шукати та вчити... отож то, краще придумати.
Останній штрих.

Стаємо біля магазину за цукерками, а там шо-ко-лад... стою, довго стою... і хочу купити. Уявляю як шурхотить "золотко", як пахне, як благородно тріщить шоколадна плитка...ну ви знаєте. Не знаю навіщо, але хочу, і тут я придумую тост, бо хочу ті шоколадки так, що аж голова починає щось придумувати. Беру дві. Одну білу пористу, бо вона широченька хоч і важить ті ж самі 100 грамів. А другу чорну, саму чорну і саму тонку з усіх, які можна було вибрати. Шоколад взяла, а тост ще не придумала хоч і розумію що буде про білу і чорну смугу. Купила одну листівку з Гапчинської, а передивилась з задоволенням усі інші, розрахувалася, їдемо, думаю...

Маємо життя яке завжди смугасте. Це аксіома. Від чого залежить ширина тих смуг, густота кольорів і як правильно по ньому йти? Уздовж, чи впоперек? Як краще? Як легше перейти ті чорні смуги?...

Вручаю ювілярці свої шоколадки, білу і чорну. До білої додаю найщиріші вітання, а чорну пропоную розділити серед друзів, так і шоколадка ця закінчиться швидше, і йти по цій життєвій смузі буде легше. Все як у житті...

Ми потім і білу розділили, ми вже все розуміємо, ми скуштували дещо у житті...

Ось так і вийшов у мене тост, про життя і з двома шоколадками.

Беріть будь яку аксіому життя і діліть її з друзями. Чорна смуга закінчиться швидше, а білою будете насолоджуватись довше. Аксіома.

Скадовськ. "SOS"-ки? Або що то було і чому нічого не було.

Отримала черговий номер газети "Чорноморець", а там чорним по білому, у рядках, і поміж рядків написано, що: "SOS" Врятувати...!" Катастрофа, зрада, "все пропало", нічого не робиться, треба щось робити, ... прочитайте, ознайомтесь. 

Я переказувати не буду.

Не буду переказувати зміст статті бо ви її можете прочитати і не буду коментувати звіт комісії навколо якого водяться всі оці хороводи з-за яких не відбуваються сесії міської ради і якого я не бачила. В якому працювали депутати міської ради, поважні, достойні народні обранці і в якому не працювали незалежні експерти, спеціалісти у сфері бухгалтерського обліку чи аудиту або діючі економісти. Показники в якому зрівнюються не зрозуміло з яким періодом і які саме економічні показники свідчать про те чи інше.

Ми, у Скадовську, прості люди, нам треба просто роз'яснювати, наприклад: витрати електроенергії за період, з і по, збільшились чи зменшились, за рахунок відновлення роботи..., а не просто витрати збільшились і все тут, крапка, то не зрозуміло.

Проблеми звичайно ж є, я їх навіть сама бачила коли ходила у КП "Очисні споруди" у абонентський відділ. Тут теж треба змінювати , сюди приходять люди і звідси починається підприємство та й довіра до нього. Комісія працювала, бачила проблеми, підкаже що робити, все буде добре...

А сьогодні у міській раді мали заслухати відповідь КП "Очисні споруди" та доповідь керівника КП "Очисні споруди" про рік його (Головко Олексій) роботи на посаді директора. Це саме той "айсберг", або та проблема яка заважала робити комісіі міськради, це саме та вимога яка лунала майже на кожній зірваній (на мій погляд) сесіїї.

11 жовтня на засіданні спільних комісій міськради,у залі міської ради, звітувала комісія ТКК про перевірку КП "Очисні споруди" звинувачуючи КП у неефективній роботі і вимагала звіту керівника цього підприємства що до висновків роботи комісії і саме сьогодні члени комісії та всі депутати мали вислухати звіт пана Головка, але все сталось як у старій пісеньці: "Кому это надо, никому не надо. Кому это нужно, никому не нужно". (А від слова "комісія"аж у очах рябить)

Більшість членів тієї комісіїї які з слів скадовського "Чорноморця" посилали сигнали лиха "SOS", просто не прийшли. Їм воно не треба, "SOS"-ки прокричали, попіарились і все?
Про що говорили у міській раді... самі послухайте. https://www.youtube.com/watch?v=vNg7MpEX1R8

А мені сподобалось про приблизні підрахунки приблизних даних у яких економісти розберуться за два дні. Навіщо тоді було все це затівати? 

Нда, питань стає все більше.

Кого, ми тут обрали у себе на дільниці? Я не знаю. А ви знаєте?

"SOS" Врятуйте рядового..."  Кіно.

Скадовськ. Просто про осінь.

Поки осінь нас бавить своїми щедротами, кольорами та непередбачуванністю, насолоджуємося нею.

 Зараз іде сезон "останніх" овочів. На городі ще можна знайти останній огірок, крючкуватий, не дуже смачний, останній... і так вже місяць.

Помідори. Зелені і зелені, не підіймається рука повиривати, бо останні помідори ще з'явлються і з'являються на знову живих та сильних стеблах рослин. Перець теж останній і останній, різнокольоровий, великий і малий, солодкий і гіркий, духмяний, осінній.

Господиня вже місяць готує осінні страви та зрізає осінні квіти, вона радує, розом з осінню, родину скарбами осінніх подарунків.

А які кольори... Зелене листя з останніх сил вдержується на деревах ностальгуючи за теплим літом, жовте та червоне - бавиться під захоплюючими поглядами перехожих зриваючись до долу від нервового подиху вітру...

Вітер ще не знає сам чого хоче більше, літнього тепла, яке ще ні як не хоче відпустити від себе, чи вже зимових холодів, які все частіше нагадують про себе росяними ранками та зоряними вечорами.

Море дихає за все місто...

Повітря прозоре і іскристе, небо високе і недосяжне... Осінь, непередбачувана.

Насолоджуємося нею.

Скадовськ. Ігри в престоли, чи класичні маніпуляції за продуманим сценарієм?

У Скадовській міській раді розпочався другий, а може й продовжується перший, сезон "Ігор престолів" по-скадовському. Це стало зрозуміло з коментаря міського депутата та одного його мема, а може то навпаки, я не розбиралась, про зміщення міського голови у місті Миколаєві і прийнятті миколаївського проекту постанови за зразок з необхідністю " ... проста поменяйте фамилии))) "

І тоді зразу стає зрозуміло навіщо депутатами постійно зриваються сесії міської ради, затягуються рішення що до шкіл та дитячих садків та врешті решт, з запізненням розглядаються земельні питання. Фінансово-господарський аналіз роботи комунального підприємства то взагалі окреме питання. Авторитетна комісія працювала то дуже добре, але ж так:

- висновки зачитувати не будемо, бо в залі багато людей;

- голосувати не будемо, бо не зачитали висновки роботи комісії (десь так )

- далі взагалі все змішалось як у Лєрмонтова в Бородіно, одні хотіли голосувати, другі не хотіли чи утримались (обгрунтували та виказали свою позицію. Респект.), а треті взагалі випали в осад і розчинились, бо навіть на кнопку, не кажучи про підняття рук, не могли тиснути..., як тепер, зробивши аналіз, можна стверджувати - без команди "когось" чи заздалегіть переданого проекту- ні-ні.

- що до самого "Аналізу" не бачила, а на слух людина сприймає максимум 5 цифр, запам'яталось лише слово -"збитки". Збитки, збитки...плохо, плохо - це все що запам'ятовується. У порівннянні з яким періодом аналіз? Який коефіцієнт ліквідності підприємства ? Мені цікаво, бо кажуть багато техніки різної придбали. Чому рентабельність не закладено у розрахунки? Її ж, як відсоток можливо контролювати та у подальшому використовувати на розвиток. Чому не сказати залу, людям, серед яких мало бухгалтерів-економістів, що "збитки" у даному випадку, то є "недоотриманий прибуток" який склався за рахунок...

Це все що? Маніпуляції чи високоінтелектуальні ігри недосяжні простому розуму?
Чи чергове застосування класичних методів впливу на громаду, перевірених, відкатаних та раніше вже застосованих, хоч би в тому ж Миколаєві?

Аналізуємо...
1. Відволікання уваги від вирішення важливих питань громади, різними політичними та економічними "елітами" шляхом заповнення інформаційного простору однією проблемою.

2. Зробити проблему та запропонувати її рішення. Тобто ланцюг -"Проблема-Реакція-Рішення"

3. Послідовність.

4. Стратегія відволікання

5. Сюсюкання з народом, звертання до людей або як до ображених дітей, або самим виступати у ролі ображених, недопонятих.

6. Застосування емоційного аспекту- це взагалі класика жанру і застосовується вона для блокування раціонального аналізу ситуації.

7. Постійно говорити людям: "Ви не розумієте...", послідовно привчати їх до цієї думки.

8. А топім казати:"Воно вам треба? Ви ж не розбираєтесь..."

9. Зробити так, щоб люди вважали себе винними і сумнівались у своїх рішеннях.

10. Ну і знати про опонентів, людей більше ніж вони самі про себе знають, використовуючи доступ до інформації, вплив на інститути контролю чи навіть ту ж трибуну.

"Ігри престолів" тривають. Маніпуляції то чи ні скоро дізнаємося...

Бо я так розумію, що драконів ще не випускали... сесія яка? Тобто сезон...
У вівторок знову сесія, чи сезон, уже заплуталась.

Скадовськ. Раздвоєніє лічності, чи що то було?

Пройшло свято вареників, зібрала світлини, написала, описала, опублікувала... відповідаю дівчатам на коментарі, бо ще й про хліб писала, а тут у лівому нижньому куті фейсбука  вискакує сповіщення про те, що Алексей Фролов (депутат міської ради від партії Зелених) "прокоментував пост..." (вже не пам'ятаю як там далі), переходжу прямо по цьому повідомленню і читаю:

Алексей Фролов Депутаты это проект решения Николаевского городского совета по снятию мера скинул вам как образец... проста поменяйте фамилии)))

Гарно, що ми всі у школі прищеплені від стовбняка, а то б ...не дай Бог, бо я ось-ось бачила точнісінько такий коментар від мого "друга" Олега Коваленка.

Олег Коваленко Депутаты это проект решения Николаевского городского совета по снятию мера скинул вам как образец... проста поменяйте фамилии)))


Навіть помилки однакові.

Правда перший коментар дуже швидко зник, або самовипарувався, або модератори видалили, не знаю. "Не заморочувалась".

Але якось так не гарно... ,

А може то спрямовані акції і наступ по всім фронтам з одного стволу, чи... коли там вибори?

А може то тролі, боти, меми, гноми, вурдалаки... чи що то було?

Чи справді вибори?

Як не хочеться воєн, навіть мирних, як не хочеться схем і грязюки...

Згадую кота Леопольда: "Ребята, давайте жить дружно."

Скадовськ. Свято вареників - достойна прикраса скадовського намиста фестивалів.

Що таке вареники для справжнього українця? Це і проза, це і поезія, це фантазія і навіть така собі медитація. Пам'ятаєте як у Пацюка з "Вечорів на хуторі біля Диканьки" літали вареники, то в сметану, то до рота, то в сметану... ну хіба ж не медетація? Чистої води...

А тепер все по черзі. У нас, у Скадовську відбулось Свято вареників! Учні, вже 4-А класу (бо в "3" вони садили Зелений лабіринт ) вигадали, вирішили влаштувати та провести таке дійство шоб і цікаво, і смачно, і повчально було. Не довго думали, голову зовсім не ламали і придумали - хочемо робити вареники! Раз ми чогось хочемо, то самі й мусимо робити. Так і зробили.

Провели уроки, написали самостійну та контрольну, взяли дощечки, качалочки, фартухи та гарний настрій і веселою ходою пішли да кафе "Цитадель", на свято!

Вареники у нас полюбляють всі, та й бажання їх готувати не приховаєш, тож те, що на "вареники" завітав мер Скадовська було несподіваною сподіванкою. Вітання від Олександра Яковлєва та смаколики які він привіз дітям були сприйняті "на ура", а пан Олександр не тільки просто відвідав цікавий захід, а й провів таку собі розвідку та перевірку настрою святкувальників на готовність юних скадовчан приймати участь у подібних дійствах та у подальшому можливість проведення фестивалю вареників у Скадовську.

Що то таке за вареники, звідки вони прийшли і чому ми їх так полюбляємо?

Кожуть що вареники в українській кухні з'явилися завдяки туркам, а точніше турецькій страві "дюш-вара". Українцям ця страва прийшлась до смаку, а якщо зважити на те, що страви з бороша у нас полюбляли давно, та й галушки в Україні варили споконвіків то чому б не взяти наші галушки, вдосконалити турецькі дюшвари, додати смаку, любові та колориту і не подарувати світові вареників, подумали українці та так і зробили. Вареники вже гоувала "любімая моя Солоха"з хуторів що біля Диканьки, їв Пацюк і навіть знатний гурман-президент Білл Клінтон, скуштувавши вареників з вишнями, коли приїздив до України, привселюдно заявив, що заносить вареники у свій "Must Be Served" тобто у список улюблених страв.

Слухали, слухали, а руки вже аж чешуться, до роботи рвуться...

Кухар кафе "Цитадель", пані Олена просто так на кухню не пустила, перевірила чи чисті руки, чи готові девайси, тобто дощечки та качалки, фартухи, головні убори... і об'явила змагання на саме чисте робоче місце з нагородою від шеф-кухаря.

Вареники варениками, але ми пішли далі. 

В "Цитаделі" нам розказали та приготували три! види тіста для вареників: на льодяній воді - традиційне з яйцями, заварне - з вершковим маслом і воно не липне до столу, та дріжджове- для корейських парових пянсе, по нашому - вареників.
Начинок було аж чотири: Сир солодкий, картопля з кропом, м'ясо та кабакова начинка з абрикосами, родзинками та секретом.   

Ну і як же ж без "вушок", каже Тетяна Миколаївна, оооось таких. Про ліниві вареники теж не забули, поговорили.

Поки у залі проходив інструктаж та приготування головних кухарів до роботи, в кухні теж не сиділи без діла. Батьки розділились на "зони впливу", види начинок і міркували кому яке тісто попадеться і навіщо те, дріжджове. Ще ніхто не знав про пянсе...

Ще треба слухати, а вже хочеться щось робити...

Це зразок який буде дуже відрізнятися від наших перших, та й останніх вареників

Ну і кілька слів про те пянсе. 

Пян-се, це вироби з тіста які готуються на пару, "варіаціїї пигодя, ванманду та страв з кухні Чосу", зрозуміло? Отож бо. Але ми ж справились з турецькими дюшварами, що то нам ті "пянси". Ми вирішили ліпити як треба, точніше як вийде. Готувати - не парити, а пекти в пічці, брати традиційну осінню начинку - гарбузову, а не традиційну корейську... і які то пянси? То звичайні українські пиріжки з кабаком, точніше печені вареники. Свято ж вареників!

Качали, ліпили, все робили...

Згадайте зразок? Не відрізняється?

Вже й так ліпили...

І отак качали, по два зразу.

Оце влаштували свято! Весь день працювали, слухали, ліпили, прибирали... гадали, що за приз від шефа Олени.

Заморились, наробились... повсідались, смакуємо.

А тут шеф Олена з призами, каже:"Чим може нагородити кухар гарну, працьовиту, веселу  компанію? Тільки гарною стравою!" І винесла нам неймовірно смачні крокети зроблені з начинок які залишились.

Їли - смакували. Хто казав, що діти з кабаком не їдять? Треба було приходити на свято, не залишилось нічого! 

Правда прийшлось кілька разів іти танцювати та втрушувати те що наліпили та зварили, але то таке, головне що всім сподобалось.

Всі залишились забоволеними, від спільної роботи, від страв які готували, від солодощів та чаю, танців, ігор, віршів, аплодисменті... від справжнього свята, яке самі придумали і яке майже самі провели.

Стомились навіть "девайси", тобто качалки та дошки.

А от ідея проведення фестивалю вареників у Скадовську нам сподобалась. І таке свято було б достойною прикрасою нашого, Скадовського намиста фестивалів.  Ми за!