вівторок, 12 вересня 2017 р.

Скадовськ. Кілька бібліотечних історій навіяних ювілеєм однієї знайомої бібліотеки.

Що таке сучасна бібліотека?

Це центр перетину паралельних світів, машина часу, затишний англійський клуб, майстерня, затишний диванчик або навіть дитячий майданчик.

Місце, де одночасно, можна поринути у минуле та заглянути у майбутнє, торкнутися недоторканого, і відчути магічне.

Бібліотека. Тут уявні світи оживають... треба бути лише уважним. Десь вирує шторм, десь пізнаються зірки, хтось бореться за життя, а там, за затертими палітурками зароджується кохання яке живе віками. Слова, слова, рядки, романи, поеми, наукові роботи, історичні хронології, преса, інтернет... що буде далі? А щоб не було, бібліотеки ретельно зберуть все цінне, додадуть до вже зібраних своїх скарбів і будуть далі пливти у світі прогресу, історії та знань у всесвіті людей і для людей.

Першу відому бібліотеку на території Київської Русі було засновано Ярославом Мудрим в 1037 році при Софіївському соборі і нараховувала вона «насчитывало великие тысячи книг на разных языках”, але на справді ніхто не знає скільки там було зібрано матеріалів, хто там працював і хто були читачі тієї бібліотеки, але відома одна з древніших порад яка записана в роботах бібліотеки ,як треба читати: “Когда читаешь книгу, не тщись торопливо дочитать до другой главы, но уразумей, о чем говорят книги и словеса те.” В бібліотеках зберігають не книги, а мудрість!
Одна з найцікавіших історій про бібліотеки, це історія про бібліотеку Івана Грозного. Книги, в XV-XVI сторіччі, мали дуже велику цінність і згідно з легендою велике зібрання книг, як придане, до Москви привезла наречена Івана III Софія Палеолог. Серед книг, нібито, були античні грецькі та литинські рукописи які розмістили у двох підвалах московського Кремля і це зібрання постійно доповнювали новими книгами та роботами. А от у XVII сторіччі вже ніяких відомостей про цю бібліотеку не було, можливо вона загинула у період Смутного часу чи була знищена водою, можливо була викрадена та вивезена за кордон, а може й зараз знаходиться десь у підземеллях Москви... 
«По следам находок и утрат», Романа Пєрєсвєтова, найзахоплююча книга яку я читала про пошуки бібліотеки та книгосховища, справжній пригодницький роман про історичні документи.

А взагалі, мені пощастило. Нашою сусідкою була бібліотекарка яка приносили нам неймовірно цікаві книжки. Не просто все підряд, а тематично, продумано, так щоб одна книга підігрівала цікавість до іншої, одна тема переходила в наступну... дала і далі, цікавіше, азартніше.
Х'ю Лофтінг і його казка про доктора Дуліттла перетворювалась в Айболіта, собака Джип — в Авву, порося Джаб-Джаб — в Хрю-хрю, зануда Сара — в Варвару, а туземний король перевтілиться у Бармалея. А казка про Русалоньку була початком цілої низки казок, легенд та історій про море, аж до "Таємниці двох океанів". Я і зараз так читаю, тематично.

З Херсонською обласною універсальною науковою бібліотекою я познайомилась під час навчання в інституті. Тоді ще не було інтернету, в інститутській бібліотеці матеріалу було мало, бо факультет у нас був зовсім новий, тож за книгами ми їздили в обласну, починаючи з перших курсових і аж до дипломної роботи.
Уявіть, тема "Коллективный подряд в свиноводстве" і треба написати вступ - "Роль КПСС в коллективном подряде в свиноводстве", зараз це смішно й анекдотично і вираз обличчя бібліотекарки був відповідний - і сміятися хочеться і не засмієшся, а студенту щось казати треба. Про КПСС в свиноводстві я сама написала так, що керівник аж злякалась, каже:"Де взяли?", кажу - в обласній бібліотеці. Погодилась, обласна бібліотека -авторитет!

Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека була заснована 18 червня 1872 року і стала однією з перших загальнодоступних провінційних книгозбірень в Україні.

З 1897 по 1987 рік бібліотека розміщувалася в центрі міста по вулиці 21 Січня, у приміщенні збудованому за проектом академіка-архітектора М. К. Толвінського, а у 1987 році переїхала у нову будівлю на просторні дніпровські береги.

Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара – один з найбільших інформаційних та культурних центрів південного регіону України який працює для людей, живе з ними одним життям і прагне у майбутнє.



Немає коментарів:

Дописати коментар

А Антонівці обговорюють кандидатів на посаду старости села.

У селах новоствореної Скадовської територіальної громади проходять зустрічі міського голови  Олександра Яковлєва з кандидатами на посаду ста...