Перша серія тут - http://vsezaraz.blogspot.com/2016/09/1.html
...Бичків та ухи хватило на всіх. Вражень, навіть на сусідів.
Перший фестиваль "Смаженого бичка" пройшов на УРА.
Учасники та глядачі були у захваті, організатори задоволені та натхнені на майбутні звершення. Хто не попав на свято - того просто замучила цікавість (і совість).
У скадовчан з'явилась додаткова тема для обговорення на кухнях.
Так сталося і у нас.
На другий день,після фестивалю, прийшла до мене сусідка Марина, новинами поділитися та чайку попити. Сидимо, цукерки хрумаємо, чайок попиваємо, балакаємо про те, про се. Ну я і давай розповідати про фестиваль. Розказую як пішла, як знайомих зустріла, як у команду потрапила, що робили, кого зустріли... Знову емоції, знову переживаю вчорашній день...балдею.
А вона, бац і каже:
- А ти що робила?
- Як,що? Бичків роздєлувала - кажу.
- Як? А шкуру хто знімав?
- Я знімала, шо там тієї шкури, шо там їх роздєлувать? Кишки витягла, по хребту розрізала, часничком приправила, посолила і все, готово.
- І по хребту ти?
- Ну, а шо, хіба це важко.
- А дівчата що робили?
- Тетяна Миколаївна з Ірою смажили, Ольга прикрашала бичків помідорчиками та зеленню, Артем вирішував господарські питання - посуд, апельсини, вогонь...
Знову емоції, згадую, розповідаю, ну щоб вона мені трішки позаздрила... балдею.
А вона знову:"А хто забивав?" Та я, кажу, і забивала, і шкуру знімала, і по хребту розрізала, а дівчата ще й апельсиновим соком поливали бо так шеф-кухар Олена сказала робити. Закіпаю, аж шкварчу.
Все, думаю, замучила.
Дивлюсь, а в неї окуляри сповзли, очі вже на лобі і повна втрата контролю за реальністю, Каже, що все майже як у Тургєнєва - "бычка на скаку остановит, в горящую избу войдет..."- це про мене.
І тут я розумію, що "мы с ней говорим на разных языках". Тобто про різних бичків. Я про рибу, а вона про м'ясо.
Ми, звичайно, посміялися, ще раз все обговорили, чаю подоливали, а сусідка вирішила більше такі заходи не пропускати. А то хто зна, кого я "раздєлаю" , а дівчата поллють апельсиновим соком наступного разу.
Кінець.
...Бичків та ухи хватило на всіх. Вражень, навіть на сусідів.
Учасники та глядачі були у захваті, організатори задоволені та натхнені на майбутні звершення. Хто не попав на свято - того просто замучила цікавість (і совість).
У скадовчан з'явилась додаткова тема для обговорення на кухнях.
Так сталося і у нас.
На другий день,після фестивалю, прийшла до мене сусідка Марина, новинами поділитися та чайку попити. Сидимо, цукерки хрумаємо, чайок попиваємо, балакаємо про те, про се. Ну я і давай розповідати про фестиваль. Розказую як пішла, як знайомих зустріла, як у команду потрапила, що робили, кого зустріли... Знову емоції, знову переживаю вчорашній день...балдею.
А вона, бац і каже:
- А ти що робила?
- Як,що? Бичків роздєлувала - кажу.
- Як? А шкуру хто знімав?
- Я знімала, шо там тієї шкури, шо там їх роздєлувать? Кишки витягла, по хребту розрізала, часничком приправила, посолила і все, готово.
- І по хребту ти?
- Ну, а шо, хіба це важко.
- А дівчата що робили?
- Тетяна Миколаївна з Ірою смажили, Ольга прикрашала бичків помідорчиками та зеленню, Артем вирішував господарські питання - посуд, апельсини, вогонь...
Знову емоції, згадую, розповідаю, ну щоб вона мені трішки позаздрила... балдею.
А вона знову:"А хто забивав?" Та я, кажу, і забивала, і шкуру знімала, і по хребту розрізала, а дівчата ще й апельсиновим соком поливали бо так шеф-кухар Олена сказала робити. Закіпаю, аж шкварчу.
Все, думаю, замучила.
Дивлюсь, а в неї окуляри сповзли, очі вже на лобі і повна втрата контролю за реальністю, Каже, що все майже як у Тургєнєва - "бычка на скаку остановит, в горящую избу войдет..."- це про мене.
І тут я розумію, що "мы с ней говорим на разных языках". Тобто про різних бичків. Я про рибу, а вона про м'ясо.
Ми, звичайно, посміялися, ще раз все обговорили, чаю подоливали, а сусідка вирішила більше такі заходи не пропускати. А то хто зна, кого я "раздєлаю" , а дівчата поллють апельсиновим соком наступного разу.
Кінець.
Немає коментарів:
Дописати коментар