Скадовськ. День бичка і свято бичків. 2 серія.

Перша серія тут - http://vsezaraz.blogspot.com/2016/09/1.html

...Бичків та ухи хватило на всіх. Вражень, навіть на сусідів.

Перший фестиваль "Смаженого бичка" пройшов на УРА.

Учасники та глядачі були у захваті, організатори задоволені та натхнені на майбутні звершення. Хто не попав на свято - того просто замучила цікавість (і совість).
У скадовчан з'явилась додаткова тема для обговорення на кухнях. 

Так сталося і у нас. 

На другий день,після фестивалю, прийшла до мене сусідка Марина, новинами поділитися та чайку попити. Сидимо, цукерки хрумаємо, чайок попиваємо, балакаємо про те, про се. Ну я і давай розповідати про фестиваль. Розказую як пішла, як знайомих зустріла, як у команду потрапила, що робили, кого зустріли... Знову емоції, знову переживаю вчорашній день...балдею.

А вона, бац і каже:
- А ти що робила?
- Як,що? Бичків роздєлувала - кажу. 
- Як? А шкуру хто знімав?
- Я знімала, шо там тієї шкури, шо там їх роздєлувать? Кишки витягла, по хребту розрізала, часничком приправила, посолила і все, готово.
- І по хребту ти?
- Ну, а шо, хіба це важко.
- А дівчата що робили?
- Тетяна Миколаївна з Ірою смажили, Ольга прикрашала бичків помідорчиками та зеленню, Артем вирішував господарські питання - посуд, апельсини, вогонь... 

Знову емоції, згадую, розповідаю, ну щоб вона мені трішки позаздрила... балдею.
А вона знову:"А хто забивав?"  Та я, кажу, і забивала, і шкуру знімала, і по хребту розрізала, а дівчата ще й апельсиновим соком поливали бо так шеф-кухар Олена сказала робити. Закіпаю, аж шкварчу.

Все, думаю, замучила.

Дивлюсь, а в неї окуляри сповзли, очі вже на лобі і повна втрата контролю за реальністю, Каже, що все майже як у Тургєнєва  - "бычка на скаку остановит, в горящую избу войдет..."- це про мене.

І тут я розумію, що "мы с ней говорим на разных языках". Тобто про різних бичків. Я про рибу, а вона про м'ясо.

Ми, звичайно, посміялися, ще раз все обговорили, чаю подоливали, а сусідка вирішила більше такі заходи не пропускати. А то хто зна, кого я "раздєлаю" , а дівчата поллють апельсиновим соком наступного разу.

Кінець.   
   

Скадовськ. День бичка і свято бичків. 1 серія.

"День радіо","Ден виборів", "День сурка"... і наш "День бичка".

День другий. Про бички.

Насиченими видались минулі вихідні. Кінні змагання, святкове дійство на головній площі та фестиваль "Смаженого бичка"- це ті заходи на які я встигла подивитись та у яких навіть прийняти участь.

День видався прекрасний, сонячний і теплий. Ми зібрались на фестиваль - дивитись, вболівати та насолоджуватись конкурсною програмою. Сонечко пригрівало, солому підвезли, столи встановили точнісінько такі як на Октоберфесті, журналісти та фотографи снували у пошуках вигідних ракурсів та оригіналних персонажів.

Казан привів мера, каже:"Буду варити юшку, неси і крапка."

а бак для сміття, такий жовтенький, гарненький, сказав Сашкові:"Іди вари юшку, досить обійматися".

Гарні баки - культурні та високоморальні.

Процес підготовки та розкачки плавно завершився.
Команди повиставляли столи, розвели вогонь і почали готувати різні страви, жюрі зайняло свої місця, а ми з дівчатими свої, на соломі, біля моря...романтика. І тільки ми розслабились, роздивились хто, де і що, аж раптом бачу - одна команда потребує допомоги, а ми ж скадовчанки! І от ми уже "в строю". Вогонь розвели, рибу чистимо, жаримо, прикрашаємо, роздаємо, насолоджуємося процесом... і не забуваємо гарно виглядати.

Ми готували рибу за рецептом шеф-кухаря ресторану "Citadella", члену жюрі - Олени Славінської - "Бички-табака з апельсиновим фламбе на овочевій подушці"

А от Олег Петрович (інший член жюрі) казав, що Олена нам підказує та допомагає. А ми ж не для себе, ми  ж для людей! Щоб смачно вийшло! А так і вийшло!

Я бачила хто сидів на великому стулі та їв великою ложкою нашу смачнющу рибку.

 ... Їли всі.

Всіх накормили, всіх задовольнили, а тут сусіди - "Рибачка Соня", підкинули ще риби, і давай все з початку, а ми й не проти.

Сусіди були веселі, дружні і надійні.

Хто не жарив і не варив - спостерігали за сценою.
Концерт вийшов душевний, приємний, домашній. Дівчата у білих костюмах співали - супер, гість з Хорлів - на висоті. Скадовчани теж приєдналсь до виступів: співали, розказували гуморески та читали власні вірші. Гості з Миколаєва не підкачали, пісні були саме такі, яких душа просила, а танці на піску  взагалі вийшли в кращих традиціях Голівуду.

Поприбирали, помили посуд, а пан Анатолій приніс ще пів мішка картоплі. Смажили, їли, веселились, запивали глінтвейном. Гуляли до вечора.

Сонце почало сідати, ми збирались розходитись.
Збирались, збирались і потрапили в "Перекресток". Пили чай з яблучною піцею. Знову все було супер.
Все. Все як положено.

День вдався! Так вирішила вся наша команда - Оля, Тетяна, Ірина, Артем і я.

Бичків та ухи хватило на всіх. Вражень навіть на сусідів.

Кінець 1 серії.

Скадовськ. День міста. Неофіційні особи.

Що таке "День міста"? 

Це День народження  мій, членів моєї родини, сусіда, сусідки, кума, куми, колег по роботі, друзів і земляків, всіх нас і кожного окремо. 

Скадовчани! Де б ви не були: у Польщі, Германії, Італії, Росії, Канаді, чи просто в іншому місті - це і ваше свято. Тут, у Скадовську, ви завжди дома.  

Тепер про саме дійство.

Свято вдалося на славу: парад візочків, привітання гостей і керівників міста, танці, пісні, фотовиставка, факельна хода та ліхтарики бажань... Уважно читаємо "Скадовські новини"- там про все написано.

А от люди мені сподобались більше за все - щирі, відкриті, радісні, рідні.

Ходжу, дивлюсь і розумію, що самій мені все подобається так сильно, що оцінити запропоновану організаторами програму без допомоги ексертів не зможу. Шукаю експертів, яким довіряю, як собі.

Пан Валерій та пан Юрій. 

Експертам все сподобалось: високо оцінили кандидатури цьогорічних нагороджених, привітання нашого мера та "Многая лета" від мера міста Золочів. 

Постояли, побалакали, кажуть:"Отвлєкаю від роботи".  Але, що дівчата гарні танцювали, відмітили та пожаліли, що не вдалось самим повальсувати. Може, запишуться у"Каравеллу"? Зима довга.

Були на святі ще два приховані експерти- пані Нюся та пані Женя. Їм я довіряю, навіть, більше ніж собі. Думку цих експертів з'ясую, коли піду до своєї мами в гості, вони з нею сусідки, живуть біля ринку та завжди в курсі всіх справ.   

Трохи відвернусь від сцени та пошукаю знайомі обличчя...

Чудова скадовська пара - щира українка пані Марія та самий український джигіт- пан Олександр - цінитель джазу та радіоексперт.

А це пан Сашко з донькою. Колись він працював у "Citadella", де навчився готувати шикарні шоколадні фондани, Зараз він у "Аттіка" консультує покупців комп'ютерної техніки, що йому явно більше до вподоби. І ще, він гарно співає та грає на гітарі (я чула).

Мій брат, пан Микола та пані Ганна. Я сьогодні всім пишу пан та пані, а брату - сам Бог велів. Це йому я подарувала курей, яких придбала на виставці влітку.(http://vsezaraz.blogspot.com/2016/08/blog-post_13.html) А взагалі - це найнадійніша людина в світі. Без слів. 

Пан Олександр з дружиною, гарні люди, інтелигенти, скадовчани. Та хлопець, який мені помахав. Привіт тобі, привіт. От такі ми, скадовчани, привітні.  

Ви часто буваєте у "Фреші"? Купуєте м'ясо або салати? Тоді ви знаєте пані Раю. Бува заморена, задьоргана, замучена,  але завжди привітна і з посмішкою. Скадовчанка.  

Ось цю жіночку, в окулярах, я не знаю, але якщо вона з нами на святі, значить вона гарна людина

Як я могла пройти мимо ? А я і не пройшла.

Лікар, депутат, спортсменка, та просто красуня! - пані Тетяна Василівна (з донькою та колегами).

Як стверджують експерти - наші дівчата найкращі та найвродливіші. (Експертів бачили?Вони розбираються)

Так от скадовчанки  зачарували навіть гостей міста. Фотомоделі (дівчата), не меньше.

Ну і звичайно, кращі страви від кращих кухарів. Тільки для скадовчан та гостей міста. Оля - кращий піцейоло! ( http://vsezaraz.blogspot.com/2016/09/blog-post_84.html )

Шашличок  від чудо-пічки у виконанні Сашка та Вітальки вдався на славу, і нічого, що один працює водієм, а другий барменом. Віталя, до речі, дуже гарний художник і вміє робити тату.

Для того, щоб свято святкувалось, хтось має працювати. Скадовчани вміють працювати.

І відпочивати.

Гуляв Скадовськ, пісні лунали, дівчата танці танцювали...

"Скадовськ, я тебе люблю!"- сказали хлопці з "Клубу любителів Скадовська". Я приєднуюсь.

Зонтики

Бывают дожди разные: мокрые, сырые и влажные.

А под зонтиками нашими дождики солнечные:

Светлые, лучистые и радостные.

Кто под зонтиком прошёл,

Тот и счастье нашёл!

А кто зонтик украл, 

Тот ______________ (слово на выбор, формулировки и выражения любые  ) и вандал. 

На Октоберфест на попал? Не грусти! на праздник Скадовска скорей приходи!

На Октоберфест на попал? Не грусти!

на праздник Скадовска скорей приходи!

Программа обширна - гуляй, не хочу!

Осилишь её? тебе по плечу?

Почетные грамоты будут вручать,

за лучшую улицу дом или сад.

Про новую книжку в театре расскажут,

рисунки про город "Палитра" покажет.

Музей приоткроет пару секретов,

(там выставка будет, ты всем посоветуй).

Почтим основателя города нашего,

словом душевным, молитвою искренней.

Потом все на площадь. Здесь мэр поздравляет,

Парад карапузов и праздник детей...

Здесь ярмарка!

"Остров" вкуснятиной всех угощает

Здесь рыбку пожарят.

И пива нальют,

И пиццу из печки тебе принесут!...

Концерт обещают со звёздами нашими,

Родными, любимыми, в общем - домашними.

Приедут, конечно и звезды маститые,

Все как один певцы знаменитые.

Потом дискотека,

(ну прям на песке),

Фонарики счастья-

В ночной вышине!

Любителям спорта, ну хоть разорвись!

Везде состязания, хоть раздвоись.

Шахматы, кони, футбол и гандбол,

Главное, чтобы азарт не подвёл!

Всё рассказала,

Идем отдыхать,

А завтра на праздник!

Со всеми гулять!

Скадовськ - Сиваш. Враження від подорожі на Сиваш

Скадовськ - Сиваш - Скадовськ.

Навідпочивавшись у Лазурному і наслухавшись туристичних зазивалів про неповторність та принадність українського мертвого моря - Сивашу, поспілкувавшись з навігатором та дочекавшись відповідного настрою, вирушили у подорож.
Усього 100 км. і ми у селі Григорівка,Чаплинського району, на березі самого солоного та гнилого моря України.

Навіть не знаю з чого почати.
Почну з початку. Їдемо. Поворот на право, поворот на ліво, сонце сліпить очі, ями на дорозі не дають розслабитися і насолоджуватись завіконними пейзажами, та і узбіччя так позаростали бур'янами, що нічого не видно. Звернули на Чаплинку, з'їхали на грунтову дорогу і понеслись нетронутими степними просторами мимо старих кошар та їх екзотичних мешканців. Обережно об'їхали чорну-пречорну свиню із чорної- пречорної калюжі яка, як виявилося, стала чорним-пречорним символом нашої подорожі.

Під'їзди до Сивашу дуже нагадують забарвленням наш Цукур, або узбережжя в районі с.Красне - кольору сухоцвітів та полину.
На полях працюють дождювальні агрегати (багато), вода від яких долітає до дороги і складається враження, що ми проїхали по центральній алеї Скадовська під охолоджувально-зволожуючою аркою, яку вже прибрали.
Їдемо, їдемо, спостерігаємо за краєвидами, зволожуємося і раз, тут позеленіло (з'явилась класична трава), а там побіліло (показалось море).

Приїхали. Заїхали. Розмістились.
Сервіс є. Туалет, душові кабінки, бесідки для посидіти-поїсти, шезлонг, кіоск з грязями, касир-ознакомітєль, все є. Гроші - 30 грн. з чоловіка, 50 грн. за бесідку, але можна "благами цивілізації" не користуватися і нічого не платити, що дуже дратує місцевих.
Тут піти і скупатися в морі, як ми привикли, просто не можливо з декількох причин. У грязюці не купаються, в неї не пірнають і "під грязюкою" не плавають. Не спорю - можна, але це не моя тема. Для "покупатися", спеціально вирите "шось", озеро не озеро, яма- не яма. Не велике, не глибоке.
Ідем купатись. Я тут перший раз, примудростей ще не знаю і... пірнаю( як дурак). Не пірнається, вода попала в очі - пече страшно, попала в рот - гірка, солона, не відплюватися, Боже, як каже Сердючка, "ржу не могу" - з живота на спину не преревернешся, на ноги не станеш, вони спливають вище голови,  хандроз на шиї тріщить і не тонеш. Зайшов у "шось" на півзігнутих, тихенько підняв ноги, вийшов поплавок?

Все. Насолоджуйтесь, не перевертайтесь, а то буде як зі мною.

Отплавали, замалосолились. Переходимо на грязі. Якщо з води вилізли у стані "тарань солена", то до грязі дійшли у стані "тарань в'ялена"- це у двух словах. Тут, звичайно, ні тарані, ні креветки, нічого не водиться. Тут грязі! Мажся - не-хо-чу. Її(грязі) тут, дійсно ціле море, і чорна, і сіра, яка лікувальна ніхто не знає, мажуться всім і мажуть все.

Помазались, походили, підсохли-засохли, хто не мазав обличчя можна перекусити тим, що взяли з дому,

а хто мазав - ні, бо репнуть щоки.

Все, змиваємо грязюку і знову в "рукотворне озеро" прикидуватись поплавком.

Вода прохолодна і навіть приємна, якщо, звичайно, не пірнати. Шкіра гладенька, поки не висохне.
Публіка сюди приїзджає особлива, злегка хвора, але дуже активна. Озеро Тортилл плавно перетворюється у озеро чорних-пречорних "нетортилл". І дивишся, з далеку на море і не розумієш хто там, в далені. Такі чорні-пречорні...

Доречі, щоб дійти туди, треба дотримуватись правил безпеки, так як сіль на поверхні дуже швидко утворює кристалічний пласт, який тріскається і царапає ступні ніг.

Так і день пройшов. Замазались - відмились, відмились - замазались.

P.S. Наробила помилок, наставила зайвих лапок, ком та крапок.
       Зацінила наше море, медуз та рибок.
       З'їздіть і ви на Сиваш,
       Щоб цінити Скадовськ наш.

Скадовск.Оля-ля! Про пиццу, борщ, чугунки и виолончель.

Лучший мастер украинско-итальянской кухни, работающий в стиле "нет ничего невозможного" и проповедующий исключительно скадовскую кухню,  покоривший сердца и желудки любителей настоящей еды, это наша Оля .

У неё не просто плита или печь, у нее целый "космический аппатар" предназначенный для приготовления звездной еды для земных людей.

Борщ и картошка из печи, томленые, в настоящих чугунках.

Техника и технология приготовления в лучших традиция всех кухонь мира вместе взятых. Как то написала избито.

В общем так, когда вынимается борщ из печи и открывается крышка - вялоплетущиеся мимо отдыхающие спотыкаются, сбитые с ног невероятно вкусным ароматом обычной еды, приготовленной виртуозом уличной кухни  на своем горячем инструменте при помощи казанов, чугунков, рогачей и других кухонно-музыкальных инструментов. Где то так.

Пару секретов я конечно раскрою. Невероятный запах и вкус придают борщу обычный сельдерей и неблагодарно забытый любисток. Но не переборщите, это конечно не японская рыба фугу но термоядерный запах это уже не запах

Вместо зарядки у нашего повара пампушечная гимнастика- раз пампушка, два пампушка, три пампушка, а я четвертую слеплю... хандроз ушел и мышцы подкачались. А пампушки не простые, в них сердечки золотые. Секрет - на каждую пампушечку аккуратненько, нежненько выкладывается сала кусочек и именно такого размера, чтобы в конце выпекания он превратился в румяную шкварочку, ну и лучек, чесночек... (Наливают не здесь)

Картошка "Айдахо" оказалось чуть ли не хитом сезона (после пиццы и борща), в "Citadella" её готовят постоянно но печь и душевный подход делают свое дело. Это шедевр простой, уличной еды, доступный и всеми любимый.

Ну конечно пицца, на любой вкус и любого размера. Народ предпочитает большую, 55см. в диаметре, хотя особо опасающиеся за фигуру начинают с меленькой ( 32 см.) и потом плавно переходят на maxi, что по закону Пифагора всегда равно двум mini (квадраты бессовестно сокращаю).

Главный секрет хорошей пиццы - никаких секретов! Не считаю секреты соуса, теста, начинки... (шутка)

Тесто самое простое: мука, вода, соль, сахар, масло и дрожжи. Всё. Наша Оля выкрутасов с тестом не любит, Тесто это серьезно, оно должно быть мягким и хрустящим одновременно.
Сыр. Должен быть сыр, много, ровно сколько, сколько выдержит тесто. Моцарелла и простой твердый сыр это то, что надо. Это то, что любят.

Так вот, к чему я это всё начала?
Ольга Дмитриевна ( с ростом мастерства, опыта и авторитетности в своем деле, плавно и незаметно меняется имя. Добавляется отчество.) закрывает свою летнюю резиденцию в Лазурном и возвращается в Скадовск.

Виртуоза можно видеть, слышать и пробовать (пиццу) в "Перекрестке" на ее домашней "виолончели" ( передвижной дровяной печи) каждый день с 10 утра .

Скадовськ. Казкові місця та кілька вигаданих історій

Осінь таки прийшла.

Лагідна, ніжна, казкова. Ще немає червоного і жовтого листя, ще не діставали парасольок, але вона вже прийшла, вона просто нас ніжить...

Якщо осінь ще не можна відчути, її вже можна побачити. 

1 вересня, коли школи нагадали про себе першими дзвониками,  місто стало немов прозоре. Стало видно широкі та рівні вулиці, відчулось повітря - свіже, з присмаком морської солі та  сонячних променів, Ось цвітуть чорнобривці, вони цвітуть вже давно, але їх просто не було видно. А "бочки" з солом'яною стріхою? Вони посміхаються! 

На зустріч ідуть дві пані поважного віку, у шляпах і з редикюлями, розмовляють про чоловіків і каву. Європа.

Ось міська рада - не посміхається, стоїть собі і нехай стоїть.
Іду далі.

Заходжу на алею кохання. 

Я живу у Скадовську все життя, що я можу тут побачити? Я дивлюсь, слухаю і відчуваю.

Казкова алея...  Як на мене справжня алея казок. 

На центальній алеї золото просто рост на деревах. Ви не знали? Я вам зараз розажу.
Колись давно, коли у нас не було крутого порту та митниці  і до нас заходили  різні судна і привозили різні грузи хтось приховав на алеї скарб, потім його знайшли (мабудь податківці) і забрали , а одна монетка залишилась. І щоб її не шукали, стала вона проростати то на одному дереві то на іншому, справжніми  золотими прикрасами. Так і бродить той скарб, від дерева до дерева - справжнє скіфське золото нашої алеї.  

А тепер чарівні колодязі.

Їх багато, варто лише придивитись і зразу стає зрозуміло, що це колодязі тітки Завірюхи, приховані від очей дорослих.

Хтось погано працював: поливав, загрібав, чистив листя, от золота нагорода і перетворилась у звичайне листя, хоч і золоте.

А якщо обгородити один-два такі колодязі декоративним парканом та зробити тітку Завірюху. на скільки цікавіше буде гуляти алеею, а може й листя стане менше.

Ось стара туя, одна з перших, зараз на нії просто відпочиває сонячний зайчик. Літо і його зморило.

Для дітей це справжній лісовий трон, або якась фантастична машина часу. 

Посиджу на ньому наступного разу. Поважаю зморених зайчиків.

Іду далі.

І ще одна історія.

Колись по алеї йшла гарна дівчина і несла з моря великий лечик з водою морською, мабудь хотіла горло пополоскати, а повітря було таке цілюще, що горло переболіло саме. Поставила вона той глечик біля тополі і пішла собі здорова та щаслива своєю дорогою.






Тополя обійняла той глечик та й жде ту дівчину вже багато років, а дівчина і так здорова. Ходить на море, купається, не хворіє. Кажуть, хто кілька разів пройде по алеї  з одного боку в інший і при цьому буде думати лише про гарне, буде щасливий та здоровий. Я вірю.
А на день здоров'я (чи міста) гарно було б проводити тут веселі естафети з морською водою, піском, мітлами (заразом і прибрати трохи)...

Ось тут живуть справжні бджоли. (Ну майже справжні, бо це оси, А дзижчать як.Ух.) Я не буду розповідати про мед та повітряні кульки бо всі знають, де є мед там обов'язково з'являється Вінні Пух з П'ятачком.

Тут також хтось живе, а може винаймає житло на сезон, чи здає відпочиваючим. А туристичний  збір ?









Звернула з алеї і опинилась на "кнопках" величезного баяну.

Тут на алеї тихенько перешіптуються, що тихими осінніми вечорами, коли замовкають нічні бари,  на цьому баяні грає вітер, ніч та місяць.

Може десь є піаніно?
Я подарю баян (справжній),мені віддав його сусід Славко, і буде в цій частині міста територія музики. Караоке не пропонувати.

Все, практично дійшла куди йшла. Обертаюсь. І овва!

Майже принц, майже на білому коні! Чудеса!


Скадовськ, Осінь. Гуляйте містом не поспішаючи. Насолоджуйтесь.

Ви кругом встигнете.