Скадовськ. Історія з "останнього дзвоника" про "МЫ не хотим"

Прочитала в стрічці Володимира Хохлова ость такий пост "Я иногда снимаю уличное видео: опросы, интервью, что-то для себя. Сегодня обратил внимание, что многие люди начали шарахаться от камеры: просят ее выключить, убрать и т.д"

А у мене, недавно була така історія.

Випускні... в одній школі дочка вчиться, і клас у них гарний, і вчитель, і батьки наші, а в іншій школі племінниця - вона випускниця. А так як ми не випускники і нам ще далеко, то думаю, заїду привітаюся та й поїду до Даші на останній дзвоник.

Приїхали, ранок гарний, свіжий, квітучий, діти та вчителі святкові... як їх не зафотографувати? Фотографую, шукаю випускників і пропоную їм зробити загальне фото (за просто так) всіх класів, веселе, не стоячи на порозі школи, таке як є. Так мені ОДНА дівчина каже :"МЫ не хотим, МЫ заняты...", а всі змовчали, хоч було видно по дітям, що вони не проти. "Ну і ладно, поїду в іншу школу"- сказала я.

Їду, все нормально, лінійка суперова, багатьох вчителів я знаю, бо колись тут сама навчалась, і чоловік, і син. Фотографую, розмовляю, всі привітні, раді, усміхнені, все класно. Вітаюсь із знайомим вчителем, розмовляємо і я пропоную дівчатам з її класу трошки розвернутися та сфотографуватися зі своєю вчителькою. 

І тут ще одна дівчина розкриває рота та починає заводити пісню про "МЫ не..." Стій, кажу і розказую свою історію про іншу школу, про "МЫ не хотим", та про те що не треба приймати рішення одній за всіх не вислухавши думку інших.  Всі промовчали, вона закрила рота та потупилась, я їх сфотографувала, вже так, "с осадком". 

От і думаю, чи "полічило"це когось? Тих хто одноосібно приймає рішення за всіх, і тих хто бездумно дозволяє це робити.
Привчіть себе бути самими собою,не будьте маріонетками і все буде по вашому.