Просто КЛАС !!!

А ви знаєте як доторкнутися до дитинства? Як зазирнути йому в очі і відчути його усією душею?

Я зустріла своє дитинство вчора, під час зустрічі випускників  Скадовської середній школі № 1, випуск  1984 року.

Ми зустрічаємося майже кожен рік завдяки самій активній нашій активістці Галі. Голочка – дякую від нас усіх. 

Тільки ти в змозі відірвати кожного з нас від телевізору, монітору і навіть від роботи. Сила!

Про те, як ти організувала у третьому класі детективну агенцію ім.Міс.Марпл, і чому я досі косо дивлюсь на цигарки, писати не буду.

Зібрались усі чьотко.

Як положено, з запізненнями, вибаченнями і «штрафними санкціями». Постояли, посиділи, відчули «лікоть ближнього» і понєслась…

Ми обіймались, цілувались, говорили один одному компліменти, сміялись і ділились новинами. 

Перебивали один одного, перекрикували , махали руками …, а в очах світилось дитинство. 

Воно світилось  так - воно іскрилось, витанцьовувало гопачки і нестримно ну…бісилось, мабуть так.

Ми однокласники. 

Як чудово, що є ті, хто на тебе запросто скаже Танька, Васька, Валєрка, Саня, не задумуючись, що у справжньому житті ти давно Тетяна Юр’ївна, Василь Дмитрович чи Валерій Миколайович. 

А ти і не образишся,  бо на своїх не ображаються.

Я пишу українською мовою (Таня я тебе почула) і хвилююсь, згадую Поліну Іванівну і боюсь наробить помилок (включила український правопис – за помилки значить не відповідаю). І знову відчуваю себе (і вас) «крокодилами безрогими», так ніжно могла обзиватись тільки вона. Світлана Михайлівна і Людмила Іллівна… Ви навчили нас не тільки мовам і математикам. Ви навчили нас дружити, цінити, любити, пишатися містом, школою і родиною, бути скадовчанами завжди, будь ти у Пітері, Дніпрі чи, практично, італієць.

А ще ми зробили «шпорно- анкетне» опитування на тему «Ким я хотів бути і що з мене виросло».

Так от, по підсумках маю сказати: «Виросли Люди - вчителі, лікарі, моряки, бізнесмени, електрики, зварювальники, музиканти, інженери… «

Юра! Не важливо, що ти не став футболістом і барменом. Все одно ти наливаєш краще за всіх, а танцюєш так, як нашим футболістам і не снилось  грати у футбол.

Саня! Ти моряк, боцман. Все як і заказував.

Хтось хотів «Ой-йо-йо!» , а має «Ай-йа-йа-й!», що теж результат.

Лора, «Всё» в твоїх руках. Так граціозно «прооперувати» однокласника  можеш тільки ти, а головне – він навіть не чинив опір.

Юра (Павлович) – космос ще тебе чекає! Тільки, прошу,  без фанатизму. Ми всі будемо переживать,  єслі шо.

А потім,уже практично вночі, згадали про «коней», і Юрій Павлович організував доставку однокласників по домам.

Скадовськ нічний – гарний, знайомий, рідний.

Ми закінчили школу 32 роки тому ,нам майже по 50 років,  але ми все одно КЛАС!

Народ – ми КЛАС!